Що таке перитонеальний діаліз?

 

Перитонеальний діаліз — це метод лікування ниркової недостатності, який передбачає використання внутрішньочеревної порожнини (перитонеуму) як природного фільтра для очищення крові. Цей метод діалізу є альтернативою гемодіалізу і може проводитися в домашніх умовах, що робить його зручнішим для деяких пацієнтів.

 

Основний принцип перитонеального діалізу полягає у введенні спеціального розчину, званого діалізатом, у черевну порожнину через катетер. Перитонеум, який виступає як напівпроникна мембрана, дозволяє рідинам і розчиненим речовинам, таким як відходи та надлишкові електроліти, переходити з крові в діалізат. Після певного часу діалізат, що містить відфільтровані шкідливі речовини, виводиться з тіла і замінюється новою порцією розчину.

 

Однією з головних відмінностей перитонеального діалізу від гемодіалізу є спосіб проведення процедури. Якщо гемодіаліз вимагає спеціалізованого обладнання та зазвичай проводиться в клініці три рази на тиждень, то перитонеальний діаліз може проводитися щодня в домашніх умовах, що дозволяє пацієнтам мати більше свободи та самостійності. Крім того, перитонеальний діаліз не потребує використання кровоносної системи, що зменшує ризики, пов’язані з судинними ускладненнями.

 

Цей метод лікування підходить не всім пацієнтам, і вибір між перитонеальним діалізом та гемодіалізом залежить від ряду факторів, включаючи медичний стан пацієнта, спосіб життя і особисті уподобання. Перитонеальний діаліз є більш м’яким і безперервним методом, що може бути перевагою для деяких пацієнтів, зокрема тих, хто має залишкову функцію нирок або не переносить інтенсивного гемодіалізу.

 

Процедура проведення перитонеального діалізу

 

Процедура перитонеального діалізу передбачає введення спеціального діалізного розчину в черевну порожнину пацієнта, де він контактує з перитонеальною мембраною, яка виступає як природний фільтр. Ця мембрана дозволяє обмін речовин між кров’ю та діалізним розчином, завдяки чому з організму виводяться шкідливі речовини та надлишкова рідина.

 

Процедура перитонеального діалізу складається з кількох етапів:

 

1. Введення катетера: Перед початком лікування лікар встановлює спеціальний катетер у черевну порожнину пацієнта. Цей катетер залишається на постійній основі і забезпечує доступ для введення та виведення діалізного розчину. Процедура встановлення катетера зазвичай проводиться під місцевою анестезією і не потребує тривалого перебування в лікарні.

2. Заповнення черевної порожнини діалізним розчином: Через катетер у черевну порожнину вводиться діалізний розчин (діалізат). Об’єм рідини може варіюватися залежно від потреб пацієнта, але зазвичай становить близько 1,5-2 літрів. Діалізат містить глюкозу, яка допомагає витягувати з крові зайву рідину і відходи.

3. Період обміну: Після введення діалізного розчину в черевну порожнину, він залишається там на кілька годин (зазвичай 4-6 годин), під час яких відбувається обмін речовин між кров’ю та розчином через перитонеальну мембрану. У цей період з крові в діалізат переходять шкідливі речовини, такі як сечовина, креатинін, надлишкові електроліти, а також зайва рідина.

4. Дренаж: Після завершення періоду обміну відпрацьований діалізний розчин, що містить відходи і зайву рідину, виводиться з черевної порожнини через той самий катетер. Після цього цикл може початися заново з введення нового розчину.

 

Існує два основних види перитонеального діалізу:

 

• Постійний амбулаторний перитонеальний діаліз (КПД): Цей метод передбачає кілька циклів введення і дренажу діалізного розчину протягом дня (зазвичай 3-4 рази на день). КПД виконується вручну і не потребує додаткового обладнання. Пацієнт самостійно проводить процедуру вдома, що дозволяє йому вести відносно нормальне життя.

• Автоматизований перитонеальний діаліз (АПД): Цей метод проводиться за допомогою спеціального апарату (циклера), який автоматично здійснює цикл заповнення і дренажу діалізного розчину протягом ночі, поки пацієнт спить. АПД може бути зручнішим для тих, хто бажає зменшити вплив діалізу на денний час.

 

Кожен із цих методів має свої переваги та недоліки, і вибір між ними залежить від медичних показань і способу життя пацієнта. КПД надає більше контролю над процесом і не вимагає використання додаткового обладнання, тоді як АПД звільняє день від процедур, що може бути важливим для пацієнтів, які хочуть зберегти свою активність.

Показання до перитонеального діалізу

 

Перитонеальний діаліз призначається пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, коли нирки більше не здатні виконувати свої функції належним чином. Це лікування може бути вибором для пацієнтів, які потребують регулярного очищення крові від токсинів, але не хочуть або не можуть проходити гемодіаліз у спеціалізованих клініках.

 

Основні показання до перитонеального діалізу включають:

 

1. Хронічна ниркова недостатність: Перитонеальний діаліз зазвичай призначають пацієнтам з кінцевою стадією хронічної хвороби нирок (ХХН), коли нирки втрачають понад 85-90% своєї функції. Це може бути обумовлено різними причинами, такими як діабетична нефропатія, гломерулонефрит, полікістоз нирок або інші захворювання, які призводять до поступового зниження функції нирок.

2. Неможливість або небажання проходити гемодіаліз: Деякі пацієнти можуть мати проблеми зі створенням судинного доступу, необхідного для проведення гемодіалізу, або можуть погано переносити цей вид лікування. В таких випадках перитонеальний діаліз стає кращою альтернативою. Крім того, перитонеальний діаліз може бути вибором для пацієнтів, які бажають зберегти більшу незалежність і виконувати діалізні процедури вдома.

3. Збереження залишкової функції нирок: Пацієнти, які ще мають деяку залишкову функцію нирок, можуть отримати більше користі від перитонеального діалізу, оскільки цей метод дозволяє ниркам продовжувати працювати і виводити деяку кількість відходів і рідини, що допомагає зменшити частоту діалізних процедур.

4. Медичні протипоказання до гемодіалізу: У деяких випадках гемодіаліз може бути протипоказаним через наявність серйозних судинних захворювань, серцево-судинних проблем або інших медичних станів, які роблять проведення цієї процедури ризикованою. У таких випадках перитонеальний діаліз може бути більш безпечним варіантом.

5. Активний спосіб життя: Пацієнти, які ведуть активний спосіб життя і не хочуть або не можуть часто відвідувати діалізні центри, можуть обрати перитонеальний діаліз, оскільки цей метод дозволяє їм продовжувати звичні справи з мінімальним перериванням.

 

Однак, не всі пацієнти є кандидатами для перитонеального діалізу. Існують деякі обмеження та протипоказання, такі як наявність серйозних абдомінальних хірургічних втручань в анамнезі, хронічні інфекції в черевній порожнині або ожиріння, що може ускладнювати проведення процедури.

 

Вибір між перитонеальним і гемодіалізом зазвичай здійснюється на основі ретельної оцінки медичного стану пацієнта, його життєвих обставин і уподобань. Перитонеальний діаліз може бути дуже ефективним і зручним методом лікування для певної групи пацієнтів, надаючи їм можливість жити більш автономно і зберігати якість життя.

•